Опівніч осіння. Дощ краплями грає. А серце не спить, А серце благає, – Час зупинити… Хоч трішки, хоч миті, Щоб знову почути, Все те що хотів… Щоб знову відчути, Тепло твоїх слів. Тих слів, що бентежать, Тих слів, що займають Палають у грудях й не відпускають….
О том что осень, не грусти… О том что дни стают короче, Что зной несут прохладные дожди И всё темнее и длиннее ночи.. Ты не грусти что за окном Скудеет красками природа, Что мир оделся в серый тон, И милых глаз не радует погода Верь в то, что жизнь ещё вернётся, С теплом приятных светлых [...]
